- військовик
- —————————————————————————————військови́кіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
військовик
Смотреть что такое "військовик" в других словарях:
військовик — а/, ч., зах. Вояк, армієць … Український тлумачний словник
позавійськовик — а/, ч. Той, кого зняли з військового обліку, який непридатний для військової служби … Український тлумачний словник
військовик — (людина, що служить у війську), вояк, військовослужбовець … Словник синонімів української мови
позавійськовик — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
аракчеєвщина — и, ж. 1) Режим необмеженого поліцейського деспотизму і грубої сваволі військовиків, запроваджений на початку 19 ст. в Росії графом Аракчеєвим. 2) перен. Стан, коли одна людина або група людей по деспотичному, самовільно розпоряджається в якій… … Український тлумачний словник
бек — I а, ч. 1) іст. У Закавказзі й Середній Азії – титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військовиків. 2) У деяких східних країнах додається до власного імені і означає пан . II а, ч. Захисник у… … Український тлумачний словник
денікінець — нця, ч., іст. Військовик білогвардійської армії генерала Денікіна … Український тлумачний словник
маршовик — а/, ч. Військовик, якого відправляють із запасу до діючої армії … Український тлумачний словник
боєць — (учасник бою / боїв), вояк(а), войовник, рубака, військовик, солдат; кулачник, перебієць … Словник синонімів української мови
вояк — (військовик / учасник боїв, воєн), боєць, вояка, воячисько, воячня збірн., звитяжець уроч.; рубака (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); бойовик (учасник якої н. бойового загону) Пор. солдат … Словник синонімів української мови
